Катерина Шенфельд

Актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. К. Карпенка-Карого (художній керівник курсу Микола Рушковський).

У театрі з 2011 року.

РОБОТИ У ТЕАТРІ:

Театр на Подолі:

“Шість персонажів у пошуку автора” – Прима;

“La bonne Anna, або Як зберегти сім’ю” – Бріжжіт;

“Вернісаж на Андріївському” – Зоряна;

“Вічно живі” – Люба;

“Віра, Надія, Любов, (Яма)” – Віра;

“Дівчина з ведмедиком або Неповнолітня” – Леся;

“Мертві душі” – Донька губернатора;

“На дні” – Наталя, сестра Василиси;

“Він і вона” – Надя, донька Гауптвахотова, Варвара Петрівна, Саша, Оповідач;

“Продавець дощу” – Снукі;

“Що я бачив уві сні…” – Ліза;

“За двома зайцями” – Настя;

“Зойчина квартира” – Мимра;

“Дивакуватий Журден” – Люсіль;

“Навігатор” – Клара;

***

– Вибрати одну улюблену роль – це як вибирати, кого більше любиш – тата чи маму, або хто з дітей ближче. Кожна роль по-своєму заповнила мене, так і щось, можливо, забрала.
?
– Хотіла би знятися у Вуді Аллена, це співзвучно зі мною по гумору, у Паоло Соррентіно, бо усі його картини гарні у всіх сенсах.
?
– Звісно, твір « Хіба ревуть воли, як ясла повні?» актуальний і зараз, бо базові людські потреби залишилися ті ж, і бажання, і пороки … і причинно-наслідковий зв’язок ніхто не відміняв. Поки ми всі не стали «просвітленими» – тема лишатиметься нерозкритою.
?
– Якщо не акторкою і не професійним музикантом, то була б, напевне, менеджером музичної групи. Взагалі бачу себе серфінгісткою із дредами і в тату. 

Спектаклі